Як була обрана команда? Всі актори були знайдені через кастинг?
Творча команда була обрана креативна. Сценарій та ідеї режисера залучили людей до нашої команди. Якщо ви маєте на увазі акторів, серед них були проведені масштабні кастинги. Кастингове агентство переглянуло 2-3 тисячі дітей в пошуках талантів; вони відвідали велику кількість центрів дитячої творчості, музичних шкіл, театральних і танцювальних клубів, навіть модельних агентств. Таким чином, ми знайшли Полінку Тарасенко з Херсона. Дорослих знайти було набагато легше, тому що у нашого режисера величезний досвід роботи з багатьма акторами. Багато часу було витрачено на те, щоб вибрати акторів для головних ролей, особливо для ролі Колі Шевченко та Гамкало.
Чому ви обрали саме цей жанр?
Я вважаю, що жанр обрав нас. Думаю, сімейна комедія – це те, чого сьогодні не вистачає людям. «Трубач» – хороший фільм, який стверджує вічні цінності, заохочує вірити в себе, у свій талант, у любов і дружбу. Не так багато фільмів, які несуть це послання в маси. Важко утримати це, не намагаючись просвіщати глядача через екран. Я думаю, Анатолію Миколайовичу вдалося це втілити і фільм вийшов дуже цікавим.
Які фільми ви вже створили?
Це мій перший фільм такого масштабу. Раніше це були тільки фільм «Гаамер» Олега Сенцова. Зараз також є кілька проектів в розробці.
Як ви оцінюєте аудиторію?
Люди, які відвідують українські театри, в основному молодь – від 18 до 26-28 років. Сім’ї рідко ходять у кіно на Україні, на відміну від США. У нашому фільмі є сім’ї, і ми сподіваємося, що фільм об’єднає дітей і батьків хоча б на один вечір, і вони разом вирушать до кінотеатрів.
Ви плануєте створити серіал для дітей?
Ні, я не планую цього. Ми обговорюємо ідею створення книги і п’єси, натхненні фільмом. Але на сьогоднішній день, це скоріше проект, ніж реальний план.
Які труднощі стримують розвиток українського кіно?
Я б сказала, багато. Ймовірно, краще запитати, чи є хтось, хто підтримує такі розробки. Таким спонсором була Катерина Копилова та фінансування індустрії Українським Агентством Кіно. Але в сучасному політичному контексті уряд не підтримуватиме нічого подібного – створити фільм, яким ми можемо пишатися.
Я вважаю, що основною перешкодою для розвитку українського кіно є відсутність професіоналізму та скромності, які є істинними характеристиками великого таланту. І я не кажу про навички людей, які працюють на знімальному майданчику, я говорю про професіоналізм у творчому середовищі. Творці можуть бути недбалими, але вони продовжують виконувати свою роботу. У нас багато самопроголошених режисерів, акторів, продюсерів, які нескромно називають себе кінематографістами, не створюючи нічого, на що варто було б звернути увагу.
Існують також об’єктивні чинники, що перешкоджають розвитку, такі як відсутність досвіду в рекламі і просуванні фільмів. Також сильно впливає брак досвіду в розробці кінопроектів. Я кажу про весь процес який відбувається між створенням ідей і поданням проекту для фінансування. Ми можемо брати приклад у цьому з Європи і Сполучених Штатів, але лише деякі хочуть туди поїхати. Далеко не всі люди в області кіно в Україні знають англійську і намагаються вивчити нюанси своєї професії за кордоном. І те, що ми маємо в українських університетах, – це всього лише ряд теоретиків кіно, але не реальних творців. Об’єктивно кіноіндустрія в Україні дуже молода. Ось чому немає досвіду і в таких сучасних речах, як реклама, просування, розвиток і виробництво.